Головне меню
Головна
Мапа сайту
Новини
НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА
Навчальні заклади району
Пошук по сайту
Веб-каталог
Накази та листи ВО
Файловий сейф
Лінки вузів
Статті відвідувачів
Фотогалерея
Друзі сайту
Наш форум
Гостьова книга
Державні закупівлі
Доступ до публічної ін-ції
Колегії ВО
Інклюзивна освіта
Реєстрація на чергу в ДНЗ
Школа
Розробки уроків
Сценарії для вчителя
Методичні рекомендації
Наші реферати
Дитячі організації
Обдарована дитина
ЗНО
Нормативно-правова база
Завантажити софт
Для Інтернету
Робота з документами
Графічні пакети
Адміністрування
Системні утиліти
Додаткові лінки

Головна arrow Методичні рекомендації arrow Ваша ВЕЛИЧНОСТЕ УРОК - Різножанровий урок


Ваша ВЕЛИЧНОСТЕ УРОК - Різножанровий урок

Кожен із нас, викладачів, не­одноразово відчував дискомфорт від деякої одноманітності форм, до яких нас зобов'язує чіткий навчаль­ний план і програмні вимоги. Дея­ке варіювання форм проведення уроку переважно продиктоване дидактичними засадами: урок за­кріплення й узагальнення, урок но­вого матеріалу, урок закріплення знань тощо. Інтенсивна робота (на­самперед в авторських школах і ліцеях з індивідуальним навчаль­ним планом та програмами розвит­ку) над змістовими критеріями ви­бору жанру уроку зумовила ство­рення таких типів уроків, як «урок-екскурсія», «урок-дискусія», «урок-лабораторія», «урок-експеримент» тощо. Стало очевидним, що глиби­на бачення свого предмета, наскрізні міждисциплінарні зв'язки, можуть і мають провокувати вчи­теля на урок певного жанру.

Невеличка довідка. Жанр - це поняття, що означає, як відо мо, насамперед певний історично сформований тип змісту й функ­ціонування чогось (наприклад, ху­дожнього твору). Опера, роман, портрет, собор... Кожний жанр має свої закони й межі, а також можливість взаємодії з іншими жанрами, наприклад, опера-ба-лет, роман у листах тощо ...

Пошук жанру уроку - складний і важливий момент у діяльності вчителя. Усім відомо, що навіть найглибші знання не можуть ста­ти єдиним фундаментом якості навчання. Уміння дати найсклад­ніші та найглибші речі, уміння на­вчити від простого до складного або навпаки - без сумніву, дано не кожному і досягається лише копіткою працею вчителя над со­бою та своїми учнями, а також унаслідок професійної критики та оцінки колег.

Жанр уроку - це і є те необ­хідне бачення різних шляхів подачі матеріалу. Цей шлях вибирають залежно від можливостей класу, групи учнів чи одного учня. До­звольте навести приклад із особи­стого досвіду.

Наприклад, під час пояснення нового матеріалу на уроці «Вступ до середньовічної культури Захід­ної Європи» у 7-му класі Класичного ліцею при Запорізькому    державному університеті я  відмовилася від цілком виправданої моделі порівняльно-описового погляду на основні   ; тенденції  епохи   чи   ознайомлення з найбільш показовими характерними явищами   ї цієї культури. Знаючи про деякі складності сприйняття мої ми учнями культур, явно далеких від їхніх сьогоднішніх інтересів, я запропонувала їм спиратися на свої враження. Я мала на меті зробити їхнє сприй­няття максимально розкутим, на­дати свободу висловлювання - адже обов'язково комусь не спо­добається романський храм, а ко­гось залишать байдужими вірші вагантів.

Увесь новий матеріал, побаче­ний і почутий дітьми вперше - це прекрасні гобелени, готичні й ро­манські собори і замки, стиліза­ція «коронування дурня» в рок-опері «Собор Паризької Богома­тері» - усе це ми обговорили ра­зом, на рівні «подобається - не подобається і чому». Але все-таки головною тут була аргументація, пошук необхідних доказів за до­помогою своїх однокласників. Мені також було важливо поділитися з ними своїми враженнями, своїми невеликими, але важливи­ми для мене відкриттями, створи­ти ситуацію відкритості й довіри до будь-якої думки.

Однак далі урок було побудо­вано як можливість перетворен­ня «моїх» (тобто особистих) вра­жень на обґрунтовані судження-знання. Це перетворення на уроці стало можливим, як одразу вирі­шили діти, за допомогою вчителя: отримати від учителя (чи першо­джерела) необхідну інформацію, що лягла на вже обговорені вра­ження. Кожен з учнів брав від на­даних учителем фактів і явищ те, що могло б допомогти йому об­ґрунтувати своє бачення. Отже, пояснення нового матеріалу вда­лося перетворити не тільки на по­шук, евристичну бесіду, а й на ак­тивне спілкування учнів і вчителя. Одразу пригадали середньовічний цех, де нерідко вчитель і його підмайстри були партнерами й ви­конували одну важливу роботу, пригадували картини старих майстрів, де кожну частину міг писати різний учень.

Рівень робочої активності й за­цікавленості класу був таким, що я вирішила підсилити не тільки інформаційну, а й проблемно-змістове навантаження. Якщо в середині уроку було досягнуто «критичної маси» інформації, ми пробували, за моєю пропозицією, об'єднати безліч різних явищ в одне. А саме: побачити в якомусь характерному явищі культури се­редньовіччя, як у дзеркалі, Прин­ципи всіх інших. Таким дзеркалом, на мій погляд, могла б стати алхі­мія як демонстрація популярного для середніх століть принципу «пе­ретворення недосконалого на не­досконале». Тим паче що ми весь урок «перетворювали» своє, мож­ливо, не зовсім доказове і вислов­лене враження на якийсь спільний «договір», на якусь, нехай і віднос­ну, істину-очевидність.

У процесі обговорення уроку і написання зручного для своїх роз­думів над уроком методичного коментаря виникло запитання: а як визначити тип такого уроку? У чому його пріоритет, який і зумо­вить його жанр? Назвати його про­сто «урок-спілкування»? Надто аб­страктно, а може, й некоректно. Надто великий острах перейти до «побутової» бесіди, хоч і дуже ціка­вої. Усе-таки слово «урок» зали­шається в цьому жанровому пошу­ку першим. Напевно, тут може бути кілька варіантів, що, можливо, зацікавлять багатьох педагогів, а також тих, хто працював із та­кою технологією. Жанрове визна­чення такого уроку може бути по­дане як «алхімічна лабораторія», «урок-діалог з історією».

Якими ж є напрями дидактич­ного покладання мети, що мо­жуть створити (і створюють, якщо ми цього забажаємо) нові жанри уроку?

Пропоную поміркувати у таких напрямах, які, на мою думку, нині досить проблемні. Робота в цих напрямах, побудова на їх основі уроку визначає больові точки про­цесу навчання сьогодні.

1. Робота над засвоєнням нових понять (теоретична час­тина уроку).

Жанр уроку пов'язаний із вве­денням і засвоєнням нових по­нять і формуванням мотивації такого типу діяльності, навіть у середній ланці школи. Найпрос­тішим способом введення цих понять є повідомлення цього формулювання вчителем. Однак діти краще працюють над тим, щоб самостійно вивести корект­не формулювання поняття й отри­мати всебічну оцінку такої непро­стої діяльності. Наприклад, підчас оцінювання враховують ко­ректність, точність формулювання, лаконізм, ядро поняття, що відби­ває суть явища. (Для тих, кого цікавить такий вид роботи: у рос­ійських журналах «Завуч» - серія статей про суть і призначення ло­гічних операцій на уроці Д.Татьяниченко, С.Воровщикова в рубриці «Повьішение квалификации педа-гогов»). Звичайно, дуже складно так подати явище, щоб поняття виникло в дітей природно й орган­ічно. Розгляньмо знайоме кожно­му історику, літератору і, мабуть, кожному гуманітарію поняття «зви­чай» (і близькі до них «ритуал, об­ряд»). Після показу різних звичаїв дітям пропонують назвати щось спільне у всіх цих явищах. Якщо ж дітям складно це зробити, пропо­нують на вибір (у вигляді тесту) методи пошуку: наприклад, спільне в цих звичаях полягає в: а) змісті; б) у мові, якою це ви­словлено; в) у причині, що поро­дила таку форму діяльності лю­дини; сусідні поняття ж виника­ють теж ніби «самі собою», тому необхідно далі диференціювати наше знання про предмет вини­кає обряд як «система дій людей, які виражають цей звичай». Годі й казати про те, якою цікавою буває перевірка свого визначення в словнику, підручнику або першоджерелі.

Під час виведення поняття чи низки понять, як у нашому випад­ку, знадобиться й рефлексія (роз­мірковування) над своїми діями. А чому ж ми робили саме так? Чому ж важливо начебто розділи­ти явище на його складові?

Шановні колеги, подумайте над відповіддю на це запитання. Наве­ду приклади відповідей дітей на схожі запитання на уроці такого типу: «Тому що частина іноді може бути й без цілого», «Тому що ми. часто так робимо», «Тому що я хочу глибше пізнати це явище» тощо. Мені здається, що такий диферен­ційований рух у виведенні понять або кількох понять - основа для ро­зуміння дітьми багатоскладовості нашого пізнання. До того ж, дуже цікаво зрозуміти, якими є наші мож­ливості в пізнанні світу: яке багат­ство приховане в нас самих. І з цим почуттям підемо разом з уроку, щоб на наступному віднайти нові мож­ливості в самому собі.

Важливість неоднобічного вив­чення предмета, усвідомлена діть­ми на уроці, - це, звичайно, най­вищий пілотаж. Це - метазавдання, яке вирішують не один рік. Мож­на пригадати чудову буддистську притчу про чотирьох сліпих муд­реців, які обмацують слона з різних боків. І кожен правий: один вважає, що слон - це хобот, інший - що це його ноги, третій - хвіст тощо. І ніхто з них при цьому не дав по­няття того, чим є слон насправді. Тому дуже часто, коли ми диферен­ціюємо сторони поняття, я пропо­ную дітям різко абстрагуватися від цього процесу і знову повернутися до інтуїтивного, миттєвого «відчут­тя» явища. Пропоную висловити «нечітку» думку, порушити всю ту «стрункість», якої ми так прагнули на уроці поняття. Це є виранг»? Справа не в пошуку краси­вої назви, а в точному та образно­му визначенні уроку.

Як цікавий приклад наведу бесіду ченця Алкуїна зі своїм уч­нем - сином Карла Великого. Зверніть увагу, що на визначен­ня поняття у вчителя майже не було часу. Судіть самі, які ці ви­значення. Мені вони видалися доволі цікавими й характерними.

(Цит. за книгою: «Культура средневековья и Возрождения. - Харків; Факт, 1998.)

Пипін. Що таке буква?

Алкуїн. Страж історії.

Пипін. Що таке слово?

Алкуїн. Зрадник душі.

Пипін. Що народжує слово?

Алкуїн. Мову.

Пипін. Що таке мова?

Алкуїн. Бич повітря.

Пипін. Що таке повітря?

Алкуїн. Оберіг життя...

Пипін. Що таке людина?

Алкуїн. Раб старості, подо­рожній, який проходить мимо, гість у своєму домі.

Пипін. На кого схожа людина?

Алкуїн. На сферу....

Пипін. Що таке літо?

Алкуїн. Живописець землі...

2. Робота з першоджере­лами.

Не секрет, що нинішнє плем'я учнів доволі скептично налаштова­не на предмет читання взагалі. А тим більше - на читання історич­ного документа, літопису або, не дай боже, Арістотеля чи Декарта. Звичайно, в кожному жарті є доля жарту. Однак усі гуманітарії, зви­чайно, відчувають необхідність роботи з першоджерелом - адже це один із найважливіших аргу­ментів точності нашого розуміння досліджуваного явища, періоду, фрагмента історії. Перший можли­вий крок - міні-хрестоматії, ство­рювані самим учителем, оскільки ніхто інший, крім нього, так не знає тих дітей, з якими він працює. Інший крок - придумати, як зро­бити цю хрестоматію цікавою за формою? Справді, не видавати ж Арістотеля або Коперника у ви­гляді коміксів - хоча, якщо це зроблено талановито, чому б і ні?

Можливий демарш просто на уроці, несподіваний для дітей: от­римали роздрукований фрагмент тексту, запитання до нього, далі - відома всім робота над текстом. Іноді спрацьовує, іноді - ні. Куди

цікавішою буває робота з фраг­ментами текстів у закритих кон­вертах або файлах, які діти витя­гають самі. Вільний вибір і гра ви­падку незамінні у формуванні мо­тивації. (Про це - у найцікавішій книзі А.Гина «Приемьі педагогической техники».- Москва, 1999). Можлива й така дія вчителя: ко­льоровим маркером позначають ті фрагменти, які є стрижневими або призначені для домашньої робо­ти. Було б чудово, якби хтось із колег теж поділився цікавими прийомами мотивації роботи з першоджерелом.

Як же визначимо цей урок? «Урок-занурення», уже відомий за технологіями? «Рукописи не го­рять» за Булгаковим? «Доступне в недоступному»? Постійно актуаль­ний «Діалог культур» за В. Бібле-ром? У деяких випадках жанрово­го визначення мені здається, що ' поетичні, образно-метафоричні назви навіть точніші. Можливо, я помиляюся.

Отже, ми коротко розглянули тільки два напрямки, які могли «ос­віжити» наше бачення уроку.

 

Коментарі 

  1. #3 Гапка
    2010-06-2912:17:28 задоволена
  2. #2 user
    2008-11-1013:33:15 завуч - заступник директора школи
  3. #1 максим
    2008-11-0914:48:14 що таке завуч?

Додати коментар

:D:lol::-);-):-*:oops::cry::o:P:roll:


Захисний код
Оновити

< Попередня   Наступна >





 

(c) Відділ освіти Кіцманської районної державної адміністрації, 2007-2015
При використанні матеріалів сайту посилання на www.kts-osvita.org.ua обов'язкове!
Якщо є авторські претензії до матеріалів, то звертайтесь за адресою