Головне меню
Головна
Мапа сайту
Новини
НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА
Навчальні заклади району
Пошук по сайту
Веб-каталог
Накази та листи ВО
Файловий сейф
Лінки вузів
Статті відвідувачів
Фотогалерея
Друзі сайту
Наш форум
Гостьова книга
Державні закупівлі
Доступ до публічної ін-ції
Колегії ВО
Інклюзивна освіта
Реєстрація на чергу в ДНЗ
Школа
Розробки уроків
Сценарії для вчителя
Методичні рекомендації
Наші реферати
Дитячі організації
Обдарована дитина
ЗНО
Нормативно-правова база
Завантажити софт
Для Інтернету
Робота з документами
Графічні пакети
Адміністрування
Системні утиліти
Архів
Додаткові лінки

Головна arrow Статті відвідувачів arrow Із педагогічної спадщини І. Огієнка


Із педагогічної спадщини І. Огієнка

Із педагогічної спадщини І. Огієнка

Відтоді, як у людства з'явилася книга — найцінніший скарб його культурного життя, постала проблема виховання у молоді любові до неї,потягу до читання, уважного ставлення до змісту, його аналізу, щоб книга стала для кожного невід'ємним супутником, порадником, учителем і другом упродовж життя.

Освітяни, бібліотечні працівники, діячі культури випробували тисячі методик. Сучасна українська педагогічна наука і практика перебуває у постійному пошуку нових інноваційних технологій, моделей, систем, вивчає вітчизняні духовні, педагогічні набутки, спадщину наших видатних просвітителів. Багато їхніх ідей з успіхом може використовуватися і сьогодні. Методика виховання в дітей любові до книги Івана Івановича Огієнка зацікавить педагогів. Адже що, як не така робота, є основою формування будь-якого інтелектуально та духовно здорового суспільства?

Проблема виховання грамотного і залюбленого в книгу покоління завжди турбувала І.Огієнка — коли був учителем російської словесності чи міністром освіти, ректором університету чи митрополитом. Він постійно намагався допомогти вчителю й учневі знайти спільну мову в спілкуванні з книгою.

Серед перших методичних праць І.Огієнка-вчителя — три видання, що стали нині бібліографічними раритетами: «Тетрадь для литературного разбора и записывания прочитанных книг. Пособие для домашнего и классного чтения» (Київ, 1914);»Тетрадь для списывания и разбора стихотворений и басен» (Київ, 1915) та «Тетрадь для записывания прочитанных книг» (Київ, 1916). Згадані праці для сучасного вчителя мають неабиякий інтерес, оскільки в них можна знайти «правила виразного читання», рекомендації щодо того, як читати книги, способи аналізу літературних (як епічних, так і ліричних) творів. Окрім того, це своєрідні (нині поширені у початковій школі) перші в Україні зошити з друкованою основою. їх за часів Огієнка неважко було придбати, оскільки вони коштували 6-10 копійок (до речі, як і найдешевші лубочні видання для народу), та легко користуватися, бо в них містилися запитання учителя і рекомендації для самостійної роботи. Використовуючи «Огієнкові зошити», можна було впроваджувати диференційовані домашні завдання. Адже на першій сторінці наголошувалося, на які запитання учень має відповісти обов'язково, а які оминути. До того ж, для учнів з різним рівнем підготовки запитання були різними. Отже, «винахід» Огієнка — зошит для домашніх і класних робіт з літератури — в умовах дефіциту методичної літератури та навчальних посібників успішно заміняв не лише підручник, а й робочий зошит, зошит для творчих робіт і навіть щоденник. На нашу думку, раціональне зерно цього досвіду доцільно використати і нині, звісно, з урахуванням особливостей сучасного навчально-виховного процесу.

  • Ставлення самого автора до книги як до найціннішого надбання людства відтворено у дванадцяти правилах читання, поданих у першому з посібників.
  • Читання книг навчає нас уму-розуму, заміняючи нам життєвий досвід; крім цього, воно завжди дає нам високу естетичну насолоду. Тому, читаючи книги, ніколи не поспішайте: нехай навчання буде серйозніше, а насолода глибша.
  • Не можна судити про те, чого не знаєш; тому ніколи не називайте книгу нудною, якщо ви не прочитали її до кінця...
  • Коли ви захоплені книгою, коли вона володіє вами цілковито, намагайтесь бути по можливості уважними, бо це найвищий момент у читанні, і ні в якому разі не поспішайте, не «ковтайте книги»; читання поспіхом, коли враження змінюються одне одним, притупляє почуття, і ви не отримаєте від книги всього, що вона могла вам дати.
  • При читанні жодного слова з книги не повинно бути пропущено. Особливо шкідливо робити пропуск, «ковзати по книзі» у найцікавіших місцях.
  • Передчасно не намагайтеся дізнатись про розв'язку книги: від цього увага слабне, інтерес до книги зникає. Бо обідати не починають з десерту.
  • Зміст книги — це священна власність того, хто її написав; дуже часто письменник створює книгу з великими зусиллями. Тому завжди знайте та твердо пам'ятайте ім'я автора, який написав книгу, інакше читання ваше схоже на крадіжку.
  • Читання — це праця, корисна та приємна. До всякої ж праці звичка набувається лише постійними вправами. Тому читайте завжди і всюди, де тільки є для цього можливість, — тоді читання стане вашою звичкою, а вона є ознакою висококультурної людини.
  • При читанні жодне слово, жодне речення не повинні залишатися незрозумілими. Тому завжди звертайтеся до словника чи до вчителя за поясненням всього, чого не розумієте. Тільки тоді читання буде навчанням.
  • Не розтягуйте без потреби читання однієї книги на дуже довгий час: від такого читання змісту в цілому ви не охопите і естетичної насолоди отримаєте мало.
  • Читати лежачи дуже шкідливо для очей, та й увага при такому читанні завжди слабне.
    Не слиньте пальців, коли листаєте книгу: до вас її могла читати хвора людина, і ви можете заразитися.
  • Книга є найвищим скарбом культурного життя людини; тому бережіть її свято і не доторкайтесь до неї брудними руками.

Як бачимо, у своїх правилах, невимушено і довірливо звертаючись до учнів, І.Огієнко відкриває їм величезне значення книги в житті людини, навчає культури читання, сприяє вихованню поваги до праці письменника, наголошує на необхідності дотримуватися культурно-гігієнічних вимог під час читання.
Але, крім правил читання, «Огієнкові зошити» цікаві також з погляду схеми «літературного розбору» — аналізу творів, що вивчаються. Підхід І.Огієнка до аналізу творів ми б назвали історико-літературознавчим у поєднанні з лінгвістичним. У розгорнутому плані пропонується 27 запитань, серед яких можна виокремити три блоки: а) бібліографічний; б) аналіз змісту і образної системи; в) аналіз мови твору.

На думку І.Огієнка, «нам ніколи глибоко не зрозуміти і добре не вивчити твору, якщо не знатимемо, як жив автор, не знатимемо, за яких умов твір з'явився». Тому у першому блоці він пропонує обов'язково записати заголовок і прізвище автора твору, його коротку біографію, зазначити крайні дати початку і закінчення роботи над твором, визначити його жанр. Важливо занотувати, яке видання цього твору вважається найкращим, хто автор вдалішого «критичного розбору», що слід прочитати про твір, який вивчається.

Власне, літературознавчий аналіз зводиться в І.Огієнка лише до характеристики дійових осіб, серед яких визначено три категорії: позитивні, негативні, ідеалізовані. Причому, негативні вчинки може робити лише негативний герой, бо запитання поставлено конкретно: «Який найгірший вчинок негативного героя». Учням пропонується визначити головних дійових осіб; назвати, кого описано «повніше і реальніше», а кого «слабіше».

Виховній меті підпорядковані запитання-роздуми: «Хто з дійових осіб мені найбільше сподобався і чому?», «На кого з героїв я хотів би бути схожим?»

Важливо визначити головну думку твору і поєднати її із запитанням: хто ще з письменників торкався подібної теми у своїх творах, як відбився життєвий досвід автора у зображеному.

В останньому блоці акцентується увага на мові твору, адже, «вивчаючи твір, треба вивчати і мову автора». Учням пропонується виписати найкращі фрагменти пейзажів та характеристик героїв, заповнити словничок, який поділяється на три рубрики: вислови, які найбільше сподобалися; слова, які раніше вони вимовляли з неправильним наголосом; список слів, що потребують роз'яснення з допомогою вчителя або тлумачного словника.

У зошиті 1916 року кількість запитань учням «для розбору» скорочено до 8. Важливе останнє: Яке враження справив твір? Крім того, у цьому виданні було вже надруковано основні відомості про письменників.

Відповідаючи на запитання, запропоновані І.Огієнком, учень набував необхідних знань про твір; визначав перспективи самостійного його вивчення; висловлював свої думки про героїв, що цілком могло замінити твір-мініатюру.

Слід сказати і про те, що такий шлях аналізу літературного твору не був для І.Огієнка єдиним, він намагався використовувати різні методи і методики навчання.

Гадаємо, що думка про запровадження тематичного рубрикованого словничка до матеріалу, який вивчається, чи зошита-запитальника може добре прислужитися за нинішньої скрути з посібниками та мізерної кількості годин, відведених на вивчення того чи того твору. А правила читання, укладені І.Огієнком, безперечно, стануть у добрій пригоді під час організації вдумливої роботи учнів з книгою влітку. Окрім того, вони знадобляться і тоді, коли оформлятиметься кабінет літератури чи шкільна бібліотека.

Заватажити в форматі MS Word
 


Додати коментар

:D:lol::-);-):-*:oops::cry::o:P:roll:


Захисний код
Оновити

< Попередня   Наступна >





 

(c) Відділ освіти Кіцманської районної державної адміністрації, 2007-2015
При використанні матеріалів сайту посилання на www.kts-osvita.org.ua обов'язкове!
Якщо є авторські претензії до матеріалів, то звертайтесь за адресою